Боротьба Європи за військові потреби України

Оскільки війна у Східній Європі не вщухає, на перший план постало актуальне питання: зобов’язання Європейського Союзу поставити Україні один мільйон артилерійських боєприпасів до березня 2024 року ризикує бути не виконаним.

Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус висловив скептицизм щодо досягнення цієї мети, і це почуття викликає занепокоєння в ЄС та його міністрах оборони. Дефіцит пояснюється декількома факторами, включаючи деескалацію ЄС у виробництві звичайних боєприпасів після холодної війни та поточні обмеження в оборонній промисловості, яка бореться як з виробничими потужностями, так і з бюрократичними перешкодами.

Амбітна ціль ЄС була поставлена ​​в рамках ширших зусиль щодо підтримки України в її оборонній війні проти російської агресії. Під час зустрічі міністрів оборони ЄС у Брюсселі Пісторіус наголосив на необхідності для оборонної промисловості посилити темпи виробництва. Однак цей заклик до дії зустрівся з реальністю оборонної промисловості, яка значно скоротилася з часів холодної війни, перемістивши фокус на сучасне обладнання, а не на звичайне виробництво боєприпасів.

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба посилив нагальність, зображуючи Україну як таку, що активно «б’є в дзвони» щодо ускладнень у ланцюзі поставок ЄС. Звернення Кулеби на національному телебаченні підкреслило критичний попит на боєприпаси, оскільки Україна стикається з постійним і гострим конфліктом. Він підкреслив, що справа не у відсутності політичної волі в ЄС підтримувати Україну, а в «плачевному стані» виробничих можливостей ОПК.

Додаючи до розмови, Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель визнав потенційний дефіцит, зазначивши, що хоча тимчасові рішення, такі як перерозподіл існуючих військових запасів в Україну, були реалізовані, це лише тимчасовий захід. Незважаючи на те, що було підписано кілька контрактів на виробництво боєприпасів, ключовим питанням залишається: як швидко ці заводи можуть виконувати поставки?

На тлі цих занепокоєнь комісар ЄС з питань промисловості Тьєррі Бретон запропонував більш оптимістичну перспективу, стверджуючи, що європейська оборонна промисловість збільшила свою потужність до 30 відсотків. Впевненість Бретона свідчить про те, що ціль все ще може бути досягнута, залежно від бажання та здатності держав-членів завершити укладання контрактів із виробничим сектором.

Сама кількість боєприпасів, необхідних Україні та Росії для підтримки своїх військових зусиль, вражає. Останні звіти вказують на участь Північної Кореї в постачанні снарядів Росії, підкреслюючи глобальні наслідки конфлікту. Водночас США збільшили виробництво боєприпасів, щоб допомогти Україні, сигналізуючи про міжнародну підтримку Києва.

Склади боєприпасів на Заході також викликають серйозне занепокоєння, і НАТО попереджає про виснаження запасів. Такі попередження підкреслюють стратегічну важливість боєприпасів у поточному конфлікті та потенційні наслідки нестачі.

Відповідь Німеччини, зокрема пропоноване подвоєння військової допомоги Україні до восьми мільярдів євро у 2024 році, свідчить про тверде зобов’язання щодо підтримки. Проте доцільність оборонної промисловості відповідати цьому сплеску попиту залишається відкритим.

Очікується, що на майбутньому оборонному саміті ЄС у Брюсселі будуть розглянуті ці багатогранні питання, оскільки країни ЄС борються зі своїми зобов’язаннями перед Україною на тлі викликів галузі. На саміті, ймовірно, досліджуватимуться шляхи прискорення виробництва та складної логістики доставки військової допомоги в умовах конфлікту, який швидко розвивається, і чутливий до часу.

Здатність ЄС виконувати свої зобов’язання щодо постачання боєприпасів є не лише проблемою матеріально-технічного забезпечення, але й перевіркою його стратегічної рішучості та оперативної спроможності перед обличчям безпрецедентних вимог військового часу.