Східні європейці очолюють рейтинг щастя іммігрантів Німеччини

Згідно з останніми даними Федерального інституту досліджень народонаселення (BiB), зростаюче іммігрантське населення Німеччини демонструє явні відмінності в задоволеності життям. Монітор добробуту за 2025 рік показує, що люди східноєвропейського походження повідомляють про найвищий рівень щастя в країні, тоді як інші групи, особливо нещодавно прибулі та нащадки іммігрантів, стикаються з більш неоднозначним досвідом.

Зростання задоволеності по всій Німеччині

Згідно з дослідженням, загальний рівень задоволеності життям у Німеччині майже повернувся до допандемічного рівня. Половина населення зараз описує себе як «дуже задоволених» своїм життям, що відображає загальне відновлення настрою після років економічної невизначеності та обмежень під час кризи, спричиненої коронавірусом.

Зростаюча тенденція поширюється на іммігрантське населення, яке становить понад чверть від 83 мільйонів жителів Німеччини. Дослідники опитали 30 000 осіб віком від 20 до 52 років, щоб оцінити не лише особисте щастя, але й те, наскільки добре політика інтеграції та економічні фактори сприяють загальному добробуту.

Східні європейці повідомляють про найвищий рівень добробуту

Серед усіх груп іммігрантів, вихідці зі Східної Європи виділяються своїм сильним почуттям задоволення. Майже кожен четвертий респондент, народжений у Польщі, Чеській Республіці або державах-наступниках Радянського Союзу, назвав себе «дуже задоволеним» життям у Німеччині. Цей показник значно перевищує середній показник по країні в 17 відсотків.

Експерти пояснюють це поєднанням культурної близькості та стабільного міграційного досвіду. Іммігранти зі Східної Європи зазвичай стикаються з меншою кількістю травматичних обставин, ніж шукачі притулку, і отримали користь від більш плавної інтеграції в німецьке суспільство. Їхнє знайомство з європейським робочим середовищем та мовна схожість також можуть сприяти швидшій адаптації та гарантії зайнятості.

«Парадокс інтеграції» серед другого покоління

Хоча іммігранти першого покоління, як правило, з часом демонструють зростання задоволеності, їхні діти часто повідомляють про нижчий рівень щастя. Дослідники називають це «парадоксом інтеграції» – концепцією, запропонованою соціологом Аладіном Ель-Мафаалані. Вона підкреслює, як більша участь у житті суспільства може призвести до посилення розчарування, коли соціальні бар'єри зберігаються.

Іммігранти другого покоління часто прагнуть не лише визнання, а й впливу у своїх громадах. Коли вони стикаються з дискримінацією, нерівними можливостями або відсутністю визнання своїх навичок, невдоволення зростає. Дослідження показує, що невиконані очікування та уявна нерівність відіграють ключову роль у цьому міжпоколінному розриві.

Роль мови та соціальної участі

Одним із найсильніших предикторів щастя серед іммігрантів є володіння німецькою мовою. Респонденти, які регулярно розмовляють німецькою вдома, повідомляли про вищі показники задоволеності в усіх групах. Дослідники виявили, що мовні навички покращують як соціальну приналежність, так і економічні можливості, безпосередньо пов'язуючи комунікативні здібності з емоційним благополуччям.

Доступ до ринку праці, можливості навчання та участь у житті громади також були визначені як вирішальні фактори. Чим довше іммігранти живуть у Німеччині, тим більша ймовірність того, що вони повідомлятимуть про вищий рівень задоволеності, особливо коли вони досягають стабільної роботи та безпечних умов проживання.

Українці стикаються з постійними викликами

Українці, які зараз становлять найбільшу групу біженців у Німеччині, продовжують відчувати нижчий рівень добробуту. Близько половини з них описують себе як «не дуже задоволених» життям. Триваюча війна в Україні залишається основним фактором, що впливає на їхній емоційний стан, особливо серед літніх жінок, розлучених з членами сім'ї, які все ще беруть участь у конфлікті.

Однак дослідники також відзначають поступове покращення з 2022 року. Покращення мовних навичок, покращення житлових умов та зростання рівня зайнятості сприяли помірному зростанню задоволеності серед українців. Ці результати підкреслюють, як інтеграційні зусилля можуть поступово компенсувати вплив травми та переміщення.

Нерівномірне щастя серед груп іммігрантів

Хоча східні європейці очолюють список задоволених іммігрантів, вихідці з Азії та Африки повідомляли про значно нижчий рівень щастя. Приблизно кожен третій у цих групах висловив невдоволення життям у Німеччині. За даними дослідників BiB, досвід расизму та соціальної ізоляції відіграє важливу роль у формуванні цих уявлень.

Сирійські біженці, навпаки, демонструють відносно високий рівень добробуту. Майже кожен третій сирійець описує себе як дуже задоволеного — результат, який дослідники пов’язують з їхнім вищим статусом захисту та кращим доступом до програм возз’єднання сім’ї порівняно з біженцями з Іраку чи Еритреї.

Німці за кордоном знаходять радість в інших місцях

Цікаво, що німці, які емігрують, часто повідомляють про навіть більше задоволення життям, ніж ті, хто залишається. Монітор добробуту показує, що емігранти до південноєвропейських країн, таких як Іспанія, Італія та Португалія, особливо задоволені. Дослідники пояснюють це теплішим кліматом, нижчою вартістю життя та більш спокійним способом життя.

Однак ті, хто все ще розглядає можливість еміграції, але ще не здійснив цього, як правило, менш задоволені, що, можливо, відображає прагнення до змін, а не невдоволення життям у самій Німеччині.

Інтеграція та благополуччя: довгостроковий зв'язок

Загалом, результати дослідження підтверджують чітку закономірність: задоволеність життям зростає з часом, проведеним у Німеччині. Економічна участь, стабільне житло, володіння мовою та соціальне прийняття – все це сприяє щастю. Проте між групами зберігаються відмінності, що підкреслює, що інтеграція – це як соціальний, так і емоційний процес.

Для політиків дослідження наголошує на необхідності зосередитися на мовній підготовці, швидшому визнанні іноземних кваліфікацій та покращенні доступу до працевлаштування. Оскільки Німеччина продовжує покладатися на імміграцію для вирішення проблеми нестачі робочої сили, забезпечення добробуту новоприбулих залишатиметься центральним фактором її довгострокової соціальної стабільності.