Дипломатичні переговори Ердогана в Німеччині на тлі війни Ізраїлю та ХАМАС

Нещодавній візит президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана до Берліна виявив багатогранність і часом напружені відносини між Німеччиною та Туреччиною.

Незважаючи на основну напруженість, візит підкреслює взаємозалежні відносини між двома націями, обговорюючи низку нагальних міжнародних питань.

Візит Ердогана, хоч і є звичайною дипломатичною зустріччю, відбувається в той час, коли дві країни мають суперечливі погляди з кількох геополітичних питань, зокрема щодо триваючої боротьби на Близькому Сході. Відверта підтримка Ердоганом ХАМАСу та його критична позиція щодо дій Ізраїлю в Газі різко розходяться з позиціями Німеччини та її західних союзників. Канцлер Німеччини Олаф Шольц відкрито назвав звинувачення Ердогана проти Ізраїлю «абсурдними», підкреслюючи глибину розбіжностей у цьому питанні.

Розбіжності навколо близькосхідної політики - не єдина тема обговорення під час візиту Ердогана. Давній і складний міграційний договір між Європейським Союзом і Туреччиною також стоїть на порядку денному. Німеччина особливо зацікавлена ​​в цій угоді, оскільки Туреччина відіграє вирішальну роль у регулюванні припливу біженців до Європи. Угода 2016 року, яка мала на меті зупинити потік біженців в обмін на фінансову допомогу та політичні поступки, має бути оновлена ​​та переоцінена.

Важливим аспектом німецько-турецьких відносин є також економічні зв'язки. Економічні проблеми Туреччини добре відомі, і країна отримує переваги від міцних ділових відносин з Німеччиною та ЄС загалом. І навпаки, велике турецьке населення Німеччини, громада, яка переважною більшістю підтримала Ердогана на останніх виборах, є прикладом соціальних і культурних зв’язків, які пов’язують дві нації.

Незважаючи на деякі голоси, які закликають до скасування візиту через розбіжну риторику Ердогана, німецькі чиновники з усього політичного спектру визнають необхідність діалогу. Візит вважається можливістю розглянути різноманітні двосторонні та міжнародні проблеми, починаючи від торгівлі та економіки до регіональної безпеки та дипломатичних суперечок.

Графік Ердогана в Берліні був ретельно спланований, із запланованими офіційними зустрічами як з президентом Німеччини Франком-Вальтером Штайнмаєром, так і з канцлером Шольцем. Обговорення, ймовірно, стосуватиметься низки тем, включаючи нещодавнє вето Туреччини на заявку Швеції про членство в НАТО, яке лише нещодавно почало розглядатися в турецькому парламенті. Анкара виправдовує свої коливання посилаючись на нібито поблажливий підхід Швеції до прихильників Робітничої партії Курдистану (РПК), яка є поза законом у Туреччині.

Крім того, бажання Туреччини придбати передову військову техніку, таку як реактивні літаки Eurofighter Typhoon, створило додаткові суперечки, оскільки Німеччина, як повідомляється, чинить опір продажу. Цей опір може бути спричинений ширшими занепокоєннями щодо ситуації з правами людини в Туреччині та її агресивною зовнішньополітичною позицією, які були предметом суперечок як для німецьких офіційних осіб, так і для різних правозахисних груп.

Реакція німецько-турецької спільноти на візит Ердогана була неоднозначною. У той час як одні захищають або висловлюють ентузіазм щодо Ердогана, інші налаштовані більш критично, відображаючи різноманітні точки зору спільноти. Ця різноманітність думок очевидна в обережних публічних заявах лідерів громади, які, хоч і критикують політику Ердогана, визнають важливість підтримання відкритого діалогу з Туреччиною.

Під час візиту Ердогана також помітно занепокоєння безпекою, оскільки німецька столиця посилила свої захисні заходи, особливо в урядових районах. Це відбувається не лише в очікуванні присутності Ердогана, але й у відповідь на заплановані протести курдських активістів та інших груп, які критикують політику Ердогана.

Таким чином, візит Ердогана до Берліна підкреслює тонкий баланс підтримки дипломатичних відносин серед розбіжностей. Зустрічі між лідерами Туреччини та Німеччини є свідченням постійної потреби в діалозі, навіть коли ми стикаємось із суттєвими політичними розбіжностями та побоюваннями громади. Оскільки Німеччина продовжує співпрацювати з Туреччиною, завдання полягає в просуванні взаємних інтересів, одночасно розглядаючи ширші наслідки їхніх різних позицій щодо прав людини та міжнародних конфліктів.