Німеччина планує серйозні зміни в міграційній політиці згідно з новою коаліційною угодою

Нова коаліція наполягає на посиленні контролю над міграцією та доступом до Західних Балкан

Німеччина готується до суттєвої трансформації міграційної політики. У міру формування нової коаліції між консервативними ХДС/ХСС і лівоцентристською СДПН обидві партії домовилися про більш суворий курс щодо регулювання імміграції, обмеження в'їзду в країну притулку та перегляду основних міграційних рамок. Їхня коаліційна угода, оприлюднена цього тижня, підтверджує їхню спільну мету зменшити нелегальне прибуття та змінити підхід країни до легальної міграції.

Однією з найбільш значущих змін є запропоноване скорочення «регулювання Західних Балкан», яке наразі надає громадянам країн, що не входять до ЄС, таких як Сербія, Боснія та Герцеговина, Косово, Албанія, Чорногорія та Північна Македонія, спрощений доступ до німецького ринку праці. Річну квоту планується скоротити вдвічі — з 50,000 тис. до 25,000 тис. прийомів на рік. Початкова мета програми полягала в тому, щоб заповнити прогалини в робочій силі, особливо в секторах, де не була потрібна офіційна кваліфікація.

Чиновники стверджують, що такі коригування необхідні, щоб зробити міграцію більш керованою та цілеспрямованою, хоча критики попереджають, що обмеження доступу може зашкодити таким секторам, як догляд за літніми людьми, де зараз зайнято багато працівників із Західних Балкан.

Прикордонні заходи та реформи надання притулку на столі

Поряд зі змінами програм трудової міграції коаліційна угода окреслює ширші зусилля щодо посилення процедур надання притулку. Серед них — посилення прикордонного контролю та поновлення уваги до так званої «правила першої країни в’їзду». За цією моделлю шукачів притулку повертатимуть до країни ЄС, куди вони в’їхали першою, що зменшить тиск на німецьку систему.

Хоча обидві сторони погоджуються з необхідністю реформ, вони відрізняються в підходах. СДПН наголошує на співпраці з сусідніми державами та Європейським Союзом, наполягаючи на спільних рішеннях та дотриманні правових рамок. З іншого боку, ХДС/ХСС залишає простір для односторонніх дій у разі необхідності. Ця розбіжність може вплинути на те, як розгортається правозастосування, особливо вздовж чутливих прикордонних зон.

Також йдеться про припинення програм добровільного переселення та возз’єднання сімей, заходів, спрямованих на подальше скорочення міграційних потоків. Ці ідеї сигналізують про ширші зусилля нового уряду, щоб відповісти на зростаючу громадську стурбованість імміграцією та продемонструвати більш жорсткий контроль.

Дебати щодо реформи громадянства викликають протилежні погляди

Оскільки уряд намагається обмежити деякі форми міграції, інші закликають до інклюзивного підходу до довгострокової інтеграції. Федеральний президент Франк-Вальтер Штайнмаєр, виступаючи на церемонії натуралізації в Кельні, наголосив на важливості громадянства як наріжного каменю майбутнього Німеччини. Він підкреслив, як натуралізовані громадяни збагачують суспільство, і чітко заявив: «Без натуралізації наша країна була б біднішою в багатьох відношеннях і мала б менше шансів на добре майбутнє».

Зауваження Штайнмаєра були прямою підтримкою реформи законодавства про громадянство, ухваленої попередньою коаліцією. Ця реформа дозволяє добре інтегрованим іммігрантам подати заявку на отримання німецького паспорта лише через три роки проживання — крок, спрямований на заохочення довгострокової приналежності та громадянської участі.

Однак зараз це положення під загрозою. Нова коаліція має намір скасувати його, стверджуючи, що такі швидкі варіанти підривають інтеграційні очікування. Ця розбіжність підкреслює зростаючий розрив між тими, хто виступає за доброзичливу модель, орієнтовану на інтеграцію, і тими, хто надає пріоритет обмеженням і примусу.

Економічні потреби проти політичного тиску

Незважаючи на зростання політичних закликів до посилення імміграції, економіка Німеччини залишається залежною від іноземних працівників. Такі сектори, як охорона здоров’я, логістика, будівництво та гастрономія, продовжують повідомляти про серйозну нестачу робочої сили. Положення про Західні Балкани стало важливим інструментом для вирішення цієї потреби, забезпечивши швидший і менш бюрократичний найм персоналу з сусідніх країн, що не входять до ЄС.

Таким чином, заплановане скорочення трудової міграції із Західних Балкан може мати непередбачені наслідки для роботодавців. Хоча жодних офіційних заяв від німецького ділового співтовариства наразі не надходило, реакція, ймовірно, відреагує, якщо наймання стане складнішим.

Крім того, триваюча війна в Україні змінила міграційний ландшафт у Європі, створюючи додатковий тиск на системи надання притулку та вносячи нові складності в дипломатичні відносини з країнами, що не входять до ЄС. Оскільки Німеччина активізує свої зусилля щодо підписання міграційних угод, які полегшують депортацію та обмежують приплив, вона також повинна збалансувати гуманітарну відповідальність та міжнародні зобов’язання.

Громадські настрої та політичні розрахунки

Міграція залишається одним із найбільш обговорюваних питань у німецькій політиці. Вона була помітною у виборчій кампанії 2025 року та відіграла центральну роль у формуванні нової коаліції. Оскільки очікується, що лідер ХДС Фрідріх Мерц стане канцлером, новий уряд, ймовірно, буде під тиском, щоб досягти видимих ​​результатів у цій темі.

Обидва партнери по коаліції намагаються знайти баланс між дотриманням суворіших правил і збереженням соціальної згуртованості. Однак правозахисні групи та захисники інтеграції вже висловлюють стурбованість тим, що нинішній підхід може поглибити розбіжності та перешкодити зусиллям щодо довгострокового залучення.

Чи зможе Німеччина поєднати потребу в ефективному міграційному контролі зі своїм зобов’язанням бути відкритим і різноманітним суспільством, ще належить побачити. Але ясно одне: політичний напрямок щодо міграції змінюється.