Німеччина бореться з сирійською міграційною політикою після падіння Асада

Недавній крах режиму президента Башара Асада в Сирії викликав бурхливі дебати в Німеччині щодо майбутнього сирійських біженців і шукачів притулку. З огляду на те, що майже один мільйон громадян Сирії зараз проживає в Німеччині, нація стикається зі складним питанням: чи варто заохочувати цих людей повернутися додому, чи їм варто продовжувати будувати своє життя в Німеччині?

Розділені погляди на сирійських біженців

Політичні діячі в усьому спектрі Німеччини представили протилежні погляди на це питання. Канцлер Олаф Шольц запевнив добре інтегрованих сирійців, що вони залишаються раді в Німеччині. Підкреслюючи їхній внесок у суспільство, він підкреслив, що близько 5,000 сирійських лікарів вже працюють у німецьких лікарнях. Шольц також визнав занепокоєння сирійської громади, схвильовану політичною риторикою навколо потенційних депортацій, і пообіцяв підтримку тим, хто бажає повернутися, коли дозволять умови.

Натомість лідер опозиції Фрідріх Мерц із ХДС закликав до посилення прикордонного контролю та запропонував депортувати тих, хто не бажає інтегруватися, після закінчення терміну дії статусу захисту. Його позицію повторює ультраправа AfD, яка вимагала негайного повернення сирійців, які святкують падіння Асада. Водночас FDP, яка підтримує бізнес, підтримує більш деталізований підхід, виступаючи за шляхи до сталості для тих, хто вносить внесок у робочу силу, водночас наполягаючи на припиненні возз’єднання сімей.

Тимчасове призупинення рішень про надання притулку

Федеральне відомство Німеччини у справах міграції та біженців (BAMF) тимчасово призупинило розгляд заяв на надання притулку від громадян Сирії. Це рішення узгоджується з аналогічними заходами, прийнятими Австрією, Італією та кількома іншими європейськими країнами. Міністр внутрішніх справ Ненсі Фезер назвала усунення Асада «великим полегшенням» і висловила надію, що тепер багато сирійців зможуть повернутися, щоб відновити свою країну. Однак вона також підкреслила важливість оцінки мінливого політичного ландшафту Сирії перед тим, як вносити остаточні зміни в політику.

Фінансові стимули для добровільного повернення

ХДС запропонував запропонувати фінансові стимули для заохочення добровільної репатріації. Колишній міністр охорони здоров'я Йенс Шпан запропонував надати сирійським біженцям чартерні рейси та фінансовий пакет у розмірі 1,000 євро, щоб полегшити їх повернення. Маркус Содер, лідер ХСС, підтримав цю ініціативу, стверджуючи, що права на притулок повинні бути втрачені, коли зникне первісна причина пошуку притулку. Однак ці пропозиції зазнали критики через надмірне спрощення складнощів репатріації.

Проблеми для сирійців, які повертаються

Багато сирійців у Німеччині залишаються скептичними щодо повернення. Абдулвахіл Алалі, сирійський перукар, який створив успішний бізнес у Франкфурті (на Одері), висловив небажання залишати життя, яке він створив протягом останнього десятиліття. «Почати з нуля в Сирії — це не варіант», — заявив він, підкресливши стурбованість щодо безпеки, інфраструктури та можливостей у своїй країні. Інших хвилює потенційне переслідування, особливо серед груп меншин, таких як курди, які продовжують стикатися з ворожістю в Сирії.

Міріам Хаммас, яка має подвійне громадянство Сирії та Німеччини, бачить потенціал для позитивних змін у Сирії, але залишається обережною. Хоча вона з оптимізмом дивиться на можливість більш інклюзивного та демократичного суспільства, вона побоюється, що нестабільність може призвести до сценаріїв, схожих на Ірак чи Афганістан. Такі прихильники, як Хаммас, наполягають на міжнародній підтримці, щоб гарантувати сирійцям, що повертаються, доступ до безпеки, ресурсів і прав.

Більш широкі наслідки для німецького суспільства

Дебати щодо сирійської міграції є не лише гуманітарним питанням, а й перевіркою ширшої імміграційної політики Німеччини. Критики попереджають, що поспішні рішення можуть підірвати довіру спільнот біженців і створити нові проблеми для інтеграції. Пропозиції щодо стимулювання повернення ризикують відштовхнути сирійців, які добре зарекомендували себе, які стали невід’ємною частиною німецького суспільства.

З іншого боку, прихильники жорсткішої політики стверджують, що зменшення кількості біженців зменшить навантаження на державні ресурси та соціальні служби. Вони вказують на те, що майже 500,000 XNUMX сирійців отримують соціальні виплати, як доказ необхідності реформ, хоча прихильники заперечують, що багато з цих людей прагнуть працювати, але стикаються з системними перешкодами.

Підхід Німеччини до сирійської міграції, ймовірно, послужить моделлю для того, як Європа вирішує подібні ситуації в майбутньому. Оскільки політичні лідери зважують конкуруючі пріоритети інтеграції, економічної стабільності та гуманітарної відповідальності, голоси самих сирійських біженців матимуть вирішальне значення у формуванні шляху вперед.